Словник української мови (1927)/вагуватися
| ◀ ваготіти | Словник української мови В вагуватися |
ваґаш ▶ |
|
Вагува́тися, гу́юся, єшся, гл. 1) = Вага́тися. Вх. Зн. 5. 2) Ссориться, спорить. Його силують, одвертають од неї, а він кислоокої Хвеськи, що батько йому велить любити й брати за себе, не хоче, і вони що-дня вагуються. Така звяга йде в дому. Г. Барв. 536. 3) Меряться силами? Їхало 12 братів на войну, тринадцята сестра… билися, вагувалися, сестра пристала, кров іти перестала. (Заговор). Грин. II. 315.