Словник української мови (1927)/вагота

by Борис Грінченко

◀ вагоновод

Словник української мови Борис Грінченко В вагота

ваготіння ▶

Київ: Горно, 1927

Вагота́, ти́, ж. 1) Тяжесть. Ваготу набірати. АД. I. 334. Звелів водам згромадитись на хмарах. І ваготи не чують, не порвуться. К. Іов. 56. 2) Беременность. Сестра у ваготі ходить. Киев. г.