Словник української мови (1927)/вавчар
| ◀ вавцір | Словник української мови В вавчар |
вага ▶ |
|
Вавці́р, ра, вавча́р, ра, м. Кличка старого кота. Желех. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человеке, совершающем проказы, наносящем ущерб). Фр. Пр. 134.