Словник української мови (1927)/білотарчик
◀ білота | Словник української мови Б білотарчик |
білотурка ▶ |
|
Білота́рчик, ка, м.? Герой песни, поющейся в игре того же имени. Біло, білотарчику, поплинь, поплинь по Дунайчику и т. д. Гол. IV. 156. У Чуб. игра с той же песней называется Волода́рь. Чуб. III. 39.