Словник української мови (1927)/білозірка
| ◀ білозірець | Словник української мови Б білозірка |
білозор ▶ |
|
Білозі́рка, ки, ж. 1) Красавица, милая. 2) Один из видов крымской соли. Сумск. у. Ум. Білозі́рочка. Моя панночко, моя дівочко, моя непорочная білозірочко. Мет. 122. Как эпитет перепелки: Тут була перепілочка… тут була білозірочка. Чуб. III. 64.