Словник української мови (1927)/білобокий
| ◀ біло | Словник української мови Б білобокий |
білобородий ▶ |
|
Білобо́кий, а, е. С белыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Грин. I. 248. Чаще всего служить эпитетом к слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Чуб. V. 1145. Ум. Білобо́кенький.