Словник української мови (1927)/білавка
◀ білавий | Словник української мови Б білавка |
білан ▶ |
|
Біла́вка, ки, ж. 1) = Біля́вка. 2) Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29. Ум. Біла́вочка. А зложмосі, пане брате, та зложмосі, зложмо, та до одной білавочки на зальоти ходьмо. Pauli.