Словник української мови (1927)/бізун

by Борис Грінченко

◀ бізуватися

Словник української мови Борис Грінченко Б бізун

бізцем ▶

Київ: Горно, 1927

Бізу́н, на́, м. 1) Нагайка, арапник. К нему прибігає бізуном го затинає. Гол. I. 7. Го́лий, як бізу́н. Совершенно голый. Ном. № 1524. 2) Плотовщик; рулевой. Желех.