Словник української мови (1927)/бідкувати
| ◀ бідкування | Словник української мови Б бідкувати |
бідкуватися ▶ |
|
Бідкува́ти, ку́ю, єш, гл. Печаловаться о ком, о чем. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Шевч. II. 12. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. I. 199.