Словник української мови (1927)/біб
| ◀ бі | Словник української мови Б біб |
бібка ▶ |
|
Біб, бо́бу, м. 1) Раст. Боб, Vicia faba L. Чуб. V. 1157. 2) Да́ти бо́бу. Задать, поколотить. Як дам тобі бобу, то й крикнеш «пробу!» [вместо «про-бі»] Ном. № 3633. Взяв до́брого бо́бу. Был сильно побит. Чуб. II. 524. Дав йому́ бо́бу залі́зного ззі́сти. Застрелил? Задал непосильную задачу? Ном. № 4186. Ум. Бі́бик, бо́бик, бобо́к, бо́бичок. Ув. Боби́ще. ЕЗ. V. 149.