Словник української мови (1927)/бучкувати
◀ бучина | Словник української мови Б бучкувати |
бучний ▶ |
|
*Бучкува́ти, ку́ю, куєш, гл. Бить палкой. Бо як писар таке право видав, то хай моя також мене б'є. Руки складу навхрест, а вона хай бучкує. Стефаник.