Словник української мови (1927)/бухан
| ◀ бухало | Словник української мови Б бухан |
буханець ▶ |
|
Буха́н, на́, м. 1) = Бухане́ць. Пшенишний бухан. Грин. II. 311. Бухан хліба. Рудч. Ск. II. 86. *2) Толчок, тумак, пинок. Сл. Нік. Наїстись бухані́в. Быть побитым. Ном. № 4963. Ум. Буха́нчик. Буханчики пшенишні білі. Котл. Ен. II. 19.