Словник української мови (1927)/бутіти

by Борис Грінченко

◀ бутівка

Словник української мови Борис Грінченко Б бутіти

буткол ▶

Київ: Горно, 1927

Буті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Реветь глухо, похоже на звук бу, мычать. Бугай бутить. Мнж. 176. Худоба бутить, бо нероблена. Каменец. у. 2) Гудеть, глухо кричать. Бач, як бутять (співали парубки), аж сюди чутно. Харьк. у.