Словник української мови (1927)/бурло
| ◀ бурлій | Словник української мови Б бурло |
бурлуватися ▶ |
|
Бурло́, ла́, м. Ругань, ропот. Мнж. 176. Зби́ти бурло́. Поднять сварливый шум. Мнж. 176. Бурла́ би́ти. Бездельничать. Що день тобі у бога бурла б'є та каламуте. Павлогр. у.