Словник української мови (1927)/бурли-голова
| ◀ бурливий | Словник української мови Б бурли-голова |
бурлити ▶ |
|
Бурли́-голова, ви, м. Беспокойный человек, забияка. Як прийде оця бісова бурли-голова додому, — так усе й піде перевертом по хаті. Екатериносл. г.