Словник української мови (1927)/бурлацтво
| ◀ бурлаха | Словник української мови Б бурлацтво |
бурлацький ▶ |
|
Бурла́цтво, ва, с. 1) Соб. от бурла́ка. Понаходило бурлацтва й гайдамак. Стор. МПр. 75. 2) = Бурлакува́ння. Чуб. V. 524. Рудч. Чп. 220. Ой хвортуно, хвортувино, послужи нам, як служила: служила в бурлацтві, служила в козацтві, послужи ще й у чумацтві. Рудч. Чп. 219.