Словник української мови (1927)/бунтувати
| ◀ бунтування | Словник української мови Б бунтувати |
бунтуватися ▶ |
|
Бунтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає. К. Псал. 146. 2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ. Єв. Л. XXIII. 5.