Словник української мови (1927)/бумага
| ◀ бум-бум! | Словник української мови Б бумага |
бумажний ▶ |
|
Бума́га, ги, ж. 1) = Папі́р. 2) Паспорт; документ. Іде до панії, щоб бумагу їй дала; а пані: Не хочу я, не дам тобі бумаги і їхати не пущу. МВ. У волость аж три бумазі прийшло: кажуть, якісь начальники їхатимуть. Лубен. у. Ум. Бума́жка, бума́жечка.