Словник української мови (1927)/булькотати
| ◀ булькнути | Словник української мови Б булькотати |
булькотіти ▶ |
|
Булькота́ти, кочу́, чеш, булькоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173. 2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Грин. III. 341. Стала тиковку топити, а та набірається води та булькотить. Мнж. 2. 3) Об индюке: кричать. Пуляк булькоче. Вх. Уг. 229.