Бу́дка, ки, ж. 1) Ум. от бу́да. 2) Кладовая. Екатериносл. у. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем. Чуб. II. 678. 3) Навес на столбах над гончарным горном, досчатая крыша которого раскрывается во время топки в горне. Вас. 180. 4) Простой экипаж с верхом. Ой ідуть вози на перевози, а попереду будка. Мет. 55. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон; кобила їх везе кривая… Котл. Ен. V. 34. 5) Костный остов спины птицы. Лохв. у. *6) Абажур, колпак над лампой. На столі лампа горіла в голубій будці. Тесл.