Словник української мови (1927)/бубонець
| ◀ бубона | Словник української мови Б бубонець |
бубоніти ▶ |
|
Бубоне́ць, нця́, м. Бубенчик. Вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи… бубонцями. МВ. (О. 1862. III. 67). Ум. Бубо́нчик. Чуб. II. 348.
| ◀ бубона | Словник української мови Борис Грінченко Б бубонець |
бубоніти ▶ |
|
Словник української мови — Б
бубонець
Борис Грінченко
1927
Бубоне́ць, нця́, м. Бубенчик. Вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи… бубонцями. МВ. (О. 1862. III. 67). Ум. Бубо́нчик. Чуб. II. 348.