Словник української мови (1927)/брязкун
| ◀ брязкотня | Словник української мови Б брязкун |
брязкутка ▶ |
|
Брязку́н, на́, м. = Бря́зкало 2. К дияволу кармазинів! — загукала громада. — Вони тільки вміють бряжчати шаблями, а тоді де були ці брязкуни, як безбожний Радивил загукотав із гармат? К. Чр. 68.