Словник української мови (1927)/брукувати
◀ бруку | Словник української мови Б брукувати |
брунат ▶ |
|
Брукува́ти, ку́ю, єш, гл. Мостить камнем (улицу). Желех.
◀ бруку | Словник української мови Борис Грінченко Б брукувати |
брунат ▶ |
|
Словник української мови — Б
брукувати
Борис Грінченко
1927
Брукува́ти, ку́ю, єш, гл. Мостить камнем (улицу). Желех.