Словник української мови (1927)/брова
| ◀ бріч | Словник української мови Б брова |
бровань ▶ |
|
Брова́, ви́, ж. 1) Бровь. Не так очі як ті брови, любі, милі до розмови. Мет. 10. Бро́ви на шнуро́чку. Узенькие, ровные, красивые брови. 2) Мясистый нарост над глазом тетерева. Шух. I. 238. 3) Кличка вола с чорными бровями. КС. 1898. VII. 42. Ум. Брівка, брі́вонька, брі́вочка, бровеня́, бровеня́тко, бровеня́точко. Брівками моргає. Г. Арт. (О. 1861. III. 109). В мене чароньки — чорні брівоньки, в мене принада — сама молода. Нп.