Словник української мови (1927)/бришкати
| ◀ бришкання | Словник української мови Б бришкати |
брівка ▶ |
|
Бри́шкати, каю, єш, гл. Заноситься, чваниться, важничать, фуфыриться. Та ти не бришкай так! визвірився Грицько. Мир. Пов. II. 118. Нікуди вже бришкати, усе пропив, що було. Аф. Тогді вже ніколи було гуляти та бришкати. Федьк.