Словник української мови (1927)/бринькнути
| ◀ бринькач | Словник української мови Б бринькнути |
бринькотіти ▶ |
|
Бри́нькнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бри́нькати. Хоч одна струна по людській на рідній бандурі бринькнула. К. (Хата, 2).
| ◀ бринькач | Словник української мови Борис Грінченко Б бринькнути |
бринькотіти ▶ |
|
Словник української мови — Б
бринькнути
Борис Грінченко
1927
Бри́нькнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бри́нькати. Хоч одна струна по людській на рідній бандурі бринькнула. К. (Хата, 2).