Словник української мови (1927)/брила
| ◀ брикучий | Словник української мови Б брила |
брилець ▶ |
|
Бри́ла, ли, ж. Глыба, большой кусок. Гн. I. 120. Брила снігу, соли, льоду. О, се мабуть дуже сухо було, як горав; які брили повивертав: тут ні ралом, ні бороною нічого не вдієш. Липов. у. Ум. Бри́лка, бри́лочка.