Словник української мови (1927)/брика
◀ брик | Словник української мови Б брика |
брикайло ▶ |
|
Бри́ка, ки, ж. Фура. Приїздить напакована брика збіжем, мукою, солониною. Гн. II. 26. Золотії брики посправляв — то для тії краківни-війтівни. Чуб. V. 1085.