Словник української мови (1927)/брехака

by Борис Грінченко

◀ бреха

Словник української мови Борис Грінченко Б брехака

брехало ▶

Київ: Горно, 1927

Бреха́ка, ки, об. 1) = Бреху́н, бреху́ха. 2) Эпитет собаки. Собака злющий на ланцюзі, брехака невгавущий. К. Дз. 51. Ум. Бреха́чка.