Словник української мови (1927)/брань
| ◀ браночка | Словник української мови Б брань |
брат ▶ |
|
Брань, ні, ж. Известно только из анекдота о ленивой женщине. «Шо ти, жінко, робиш, шо роботи твоєї не видно?» — Та шо роблю? я, — каже, — чоловіче, брань беру. — А він то й дума: «шо ж то таке: брань беру?» Поліз на горище, сидить, дожидає, поки вона буде брань брати. Вона встала, напрягла ороху, прослала ряднину, насипала туди ороху; взяла, лягла черевом на землю і бере ротом орох той, їсть… Грин. II. 163.