Словник української мови (1927)/брама
| ◀ брам | Словник української мови Б брама |
брамний ▶ |
|
Бра́ма, ми, ж. 1) Ворота. Мет. 407. А в нашім двору гірше як в неволі, вийди за браму, наплачся доволі. Чуб. V. 344. Вашу дівчину мов за золоту браму зачинено: і в вічі її не побачиш. МВ. I. 71. 2) «Опушка из сафьяна, плиса (вольвета) или смушка». Вас. 155. См. Брам. Ум. Бра́мка, бра́мочка. Чуб. V. 896.