Словник української мови (1927)/ботюк

by Борис Грінченко

◀ боток

Словник української мови Борис Грінченко Б ботюк

ботя ▶

Київ: Горно, 1927

Ботю́к, ка́, м. Ствол дерева, предназначенный для распилки на доски. Желех. Вх. Зн. 4. Ялиця стогне й шелестить… «Мене підтяли й ботюка до трачки покотили». Млак. 108.