Словник української мови (1927)/босий
| ◀ босем | Словник української мови Б босий |
босини ▶ |
|
Бо́сий, а, е. 1) Босой, необутый. Пан в чоботях, а босі сліди знати. Ном. № 1183. 2) Неподкованный, неокованный. Босі коні. Фр. Пр. 112. Босі колеса. Каменец. у. Босий віз. Фр. Пр. 112. Гармати да ковані вози в поход риштує, а босими возами загороде тіснину в нетрах. К. ЦН. 242. 3) О собаке: темной шерсти с белыми лапами. Вх. Зн. 68. Мнж. 85. О быке: с белыми копытами. КС. 1898. VII. 42. 4) Чолові́к з бо́сою губо́ю. Человек без усов. Ейск. *Бо́са голова́. а) Бритая голова. Сл. Нїк. б) Непокрытая голова. Ото дурень, з босою головою на мороз вискакує. Пир. у. Ум. Босе́нький, босе́сенький. Ніжки босенькі мерзнуть. Морд. Пл. 91.