Словник української мови (1927)/борона
| ◀ бороло | Словник української мови Б борона |
боронення ▶ |
|
Боро́на, ни, ж. Защита.
Борона́, ни́, ж. 1) Борона. Части ее: деревянные валки́, в которые вставлены зубья; каждый вало́к обоими концами укреплен в двух гли́цях. Чуб. VII. 401. Части гуцульской бороны: Борона має два довші крайні і два коротші середущі хребе́тники; впоперек хребе́тників переходить шість тонших е́стиків; там, де естики перехрещуються з хребетниками, задовбані через них обох зелізні чопи́. Шух. I. 165. Під бо́рону сі́яти. Сеять по жнивью без вспашки, заделывая только бороной. Вас. 196. Бо́рону затіга́ти за ним. Подольщаться к кому. Фр. Пр. 109. Ум. Борі́нка, борі́ночка.