Словник української мови (1927)/бородатий
◀ бородань | Словник української мови Б бородатий |
бородиця ▶ |
|
Борода́тий, а, е. 1) Бородатый. Максим старий бородатий вийшов з хати. Чуб. III. 342. 2) —та трава́. Раст. Andropogon ischaemum L. ЗЮЗО. I. 111.