Словник української мови (1927)/боровик
| ◀ боровий | Словник української мови Б боровик |
боровина ▶ |
|
Борови́к, ка́, м. 1) Житель бора. 2) Раст.: а) Белый гриб, Boletus edulis. ЗЮЗО. I. 114. Як загадав боровик, на всі гриби полковник. Чуб. V. 1183. б) Daphne cneorum L. ЗЮЗО. I. 121. в) Chimaphila umbellata Nutt. Анн. 95. г) Pyrola minor L. ЗЮЗО. I. 133. Ум. Боровичо́к.