Словник української мови (1927)/болото
◀ болотняний | Словник української мови Б болото |
болотюга ▶ |
|
Боло́то, та, с. 1) Болото. Насміялась верша болоту, аж і сама в болоті. Ном. 2) Грязь. Не ходи туди, де ликом зав'язано і болотом замазано. Рудч. Ск. I. 111. 3) Збив го на боло́то. Избил его до безпамятства. Фр. Пр. 105. Ум. Болі́тце, боло́течко. Доріжку проложив аж до того болітця, що коло мостка. Драг. 222.