Словник української мови (1927)/бойко
| ◀ Бойківщина | Словник української мови Б бойко |
бойло ▶ |
|
I. Бо́йко, нар. Хорошо. Змиев. у. Славяносерб. у.
II. Бо́йко, ка, м. Горец-украинец из Галиции, житель погорья Стрыйского и Самборского уездов. Гол. I. Вступл. 712. Дала мене мати за бойка, за бойка, буде мені ще за бойком голова гладойка. Pauli. II. 108.
*Бойко́, ка́, м. Забияка. Сл. Яворн.