Словник української мови (1927)/бляхувати
| ◀ бляхман | Словник української мови Б бляхувати |
бляшаний ▶ |
|
Бляхува́ти, ху́ю, єш, гл. 1) Покрывать жестью. 2) Украшать металлическими пластинками. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані. Екатериносл. у. 3) У Котляревского употреблено в значении: чеканить, выковывать из металла. Вокруг же щита на заломах найлуччі лицарські діла були бляховані в персонах. Котл. Ен. V. 27.