Словник української мови (1927)/блювати
◀ блювання | Словник української мови Б блювати |
блювачка ▶ |
|
Блюва́ти, блюю́, є́ш, гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому господь блювати. К. Іов. 44.
◀ блювання | Словник української мови Борис Грінченко Б блювати |
блювачка ▶ |
|
Словник української мови — Б
блювати
Борис Грінченко
1927
Блюва́ти, блюю́, є́ш, гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому господь блювати. К. Іов. 44.