Словник української мови (1927)/блеяти

by Борис Грінченко

◀ блещі

Словник української мови Борис Грінченко Б блеяти

блигий ▶

Київ: Горно, 1927

Бле́яти, бле́ю, їш, гл. 1) Блеять. Реве маржина, блеють вівці. Шух. I. 197. 2) Баять, говорить, болтать. Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. Ном. № 13026. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ. Черниг. г.