Словник української мови (1927)/блакитний
◀ блакит | Словник української мови Б блакитний |
блакитніти ▶ |
|
Блаки́тний, а, е. Голубой; лазурный. Котл. Ен. III. 14. У нас червоні (стьонжки), а тут — дивись — усе блакитні. К. ЧР. 334. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч.