Словник української мови (1927)/благородний

by Борис Грінченко

◀ благополучно

Словник української мови Борис Грінченко Б благородний

благородність ▶

Київ: Горно, 1927

Благоро́дний, а, е. 1) Из привилегированных сословий. Благородні — хліба голодні. Ном. № 953. Благородна, як свиня огородна. Ном. № 953. 2) Благородный. Болота засипав благородними кістками. Шевч.