Словник української мови (1927)/благий
| ◀ благащий | Словник української мови Б благий |
благо ▶ |
|
Благи́й, а́, е́. 1) Благой, блаженный. Отець Андрій… устав та: «Боже благий, боже мій милостивий!» каже. МВ. I. 133. 2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять. Радом. у. 3) Ветхий. Благенькі сорочечки, драночки. 4) Немощный, слабый. Ум. Благе́нький, благо́нький, благе́сенький. Віз у його благенький. Драг. 118.