Словник української мови (1927)/биця
| ◀ бицюня | Словник української мови Б биця |
бич ▶ |
|
Би́ця, ці, ж. Детск. корова, теленок и вообще рогатый скот. О 1861. VIII. 8. Зійшли́ би́ці на ки́ці. Хозяйство пришло в упадок. Фр. Пр. 27. Ум. Би́цька, би́цінька, бицю́ня. См. Би́ня.