Словник української мови (1927)/бистрий
| ◀ бистрень | Словник української мови Б бистрий |
бистрина ▶ |
|
Би́стрий, а, е. 1) Скорый, быстрый, стремительный. Перебреду бистру річку. Мет. 83. Підмила корінь бистра вода. Нп. 2) Проворный. Повибігали якісь панночки куці та бистрії як сороки. МВ. I. 112. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен. 3) Би́стрий на о́чі. Быстроглазый, шустрый. Була у нас жінка, — знаєте, все бісики пускала — така собі бистра на очі. Волч. у. Дивиться би́стрим о́ком. Внимательно смотрит. МВ. II. 107. 4) Би́стрий на ро́зум. Сметливый, сообразительный. *5) Резвый. На бистрого коня сідає. Херс. Нік. Ум. Бистре́нький, бистре́сенький.