Словник української мови (1927)/бильце
| ◀ бильник | Словник української мови Б бильце |
бильчак ▶ |
|
Би́льце́, ця, с. 1) Ум. от би́ло. 2) Рамы у люльки. Чуб. VII. 386. Шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка. Мет. Колихала цілу ніч і бильця з рук не пускала. Черк. у. 3) Часть ткацкого инструмента, называемого блят (см.). Константиногр. у. 4) Часть виту́шки (см.). Вас. 202. 5) Палочка в улье, к которой пчелы прикрепляют восчину. Шух. I. 111. 6) Часть лозовой корзины: «продольный брусок вверху и внизу корзины». Вас. 147. 7) Одна из частей ворот. Шух. I. 87. 8) Брус в бороне, в котором укреплены зубья. Треба було розбірати двоє бильців у бороні. Чуб. II. 561. 9) Обруч в рыболовном снаряде, называемом хва́тка. Браун. 14. 10) Часть крыши оборо́га (см. оборі́г.). 11) — половинка стропил. Вх. Зн. 42.