Словник української мови (1927)/билина
| ◀ билець | Словник української мови Б билина |
билисько ▶ |
|
Били́на, ни, ж. Стебель полевого злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. Ум. Били́нка, били́нонька, били́ночка.