Словник української мови (1927)/бех

by Борис Грінченко

◀ бефель

Словник української мови Борис Грінченко Б бех

бехати ▶

Київ: Горно, 1927

Бех! меж. 1) Бух! (о падении). 2) Бац! (о выстреле). ЗОЮР. I. 284.

Бех, ха, м. 1) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. I. 116. 2) В заклинаниях употребл., как болезнь, родственная с беши́хою. Богородице діво! прошу тебе вишептать і вимовить бех і бешиху. Чуб. I. 115.