Словник української мови (1927)/берлин
| ◀ берлик | Словник української мови Б берлин |
берлина ▶ |
|
Берли́н, на, м. Карета. Їде шляхом до Київа берлин шестернею. Шевч. Так розжився, що було берлином їздить. Будка з вікнами і коні в простяж. ЗОЮР. I. 266.